ЗАПОБІГАННЯ УТВОРЕННЯ ПРОЛЕЖНІВ
Подбай про шкіру !

СТАН ШКІРИ
Перевіряйте шкіру щоденно!
• Користуйтесь дзеркалом, мобільним телефоном, зверніться по допомогу до друзів/сімʼї
• Шкіру перевіряйте у добре освітленому приміщенні (увімкніть світло,
розсуньте штори)
Що робити, якщо є зміни кольору шкіри?
• Виявіть причину
• Не лежіть і не сидіть на ділянці із зміненим кольором шкіри
• Домовтеся про зустріч з фахівцем, якщо через два дні стан шкіри не покращився.

ПОВЕРХНЯ
• Ліжко
• Крісло-колісне
Візьміть до уваги усі поверхні, з якими контактує тіло протягом дня:
• Ванна
• Взуття
• Сидіння в автомобілі
• Протипролежнева подушка
• Крісло-туалет
Зведіть до мінімуму кількість шарів тканини, щоб уникнути складок між тілом і поверхнею.
Перевірте чи обладнання використовується належним чином, чи рівномірно розподіляється вага та чи немає потертостей і ознак зношенності поверхні обладнання.

НЕТРИМАННЯ СЕЧІ ТА КАЛУ
• Дотримуйтеся програми менеджменту кишківника
• Дотримуитеся програми менеджменту сечового міхура
• уникайте попрілості у шкірних складках
• Слідкуйте, щоб шкіра була чистою і не занадто сухою
• Нанесіть на шкіру захисну мазь із вмістом оксиду цинку (напр., Боро Плюс) на ті ділянки, куди часто потрапляє
сеча або кал

ХАРЧУВАННЯ
• Збалансовано харчуйтесь тричі на день
• Пийте воду
• Вживайте їжу з високим вмістом протеїнів (напр., молоко, йогурт, бобові, яйця, мʼясо, риба). Рекомендована доза білка
1,25-1,5 грам на кілограм маси тіла для дорослих з ризиком утворення пролежнів.
*Якщо особа має супутні ускладнення такі як захворювання нирок, печінки, проконсультуйтесь з лікарем щодо рекомендованої кількості білків та рідини.

РУХАЙТЕСЬ
• Повертайтеся у ліжку
– кожні дві години змінюйте положення
– не лежіть або не сидіть на місцях з пролежнями
• Змінюйте положення у кріслі-колісному
– Незалежний від сторонньої допомоги
• Припіднімайтеся або нахиляйтеся (вперед/вбік)
кожні 15 хвилин на 15 секунд або кожну
годину на одну повну хвилину
– Залежний від сторонньої допомоги
• Використовуйте нахил крісла-колісного у просторі >25° або нахил у кріслі-колісному за допомогою сторонньої особи (вперед/вбік) кожну годину на дві повних хвилини
• Ходіть з допоміжними засобами

Афазія

Пацієнти з комунікативними труднощами мають бути оглянуті фахівцем з мовленнєвих порушень/логопедом, щоб діагностувати проблеми спілкування, і пояснити пацієнту, його сім’ї та членам мультидисциплінарної команди їхню природу й наслідки. Бажаною є регулярна переоцінка і діагностика пацієнтів з афазією (негайна і до 4х місяців). Лікування пацієнтів слід розпочати якомога раніше, лікувальні сеанси слід проводити якомога частіше.

Афазія – це набутий змінний розлад мовлення, який характеризується втратою здатності говорити, писати і розуміти мовлення і письмо при збереженні інших когнітивних здібностей без змін, або супроводжуючись когнітивними змінами. Близько третини людей з інсультом мають афазію. Афазія значно впливає на всі аспекти життя людини, а також на її кар’єру, часто зачіпаючи настрій, самооцінку, благополуччя, відносини, зайнятість і можливості для відпочинку.

Малопомітні труднощі у спілкуванні можуть відбутися в наслідок пошкодження не домінантної півкулі.

Особлвості роботи логопеда з пацієнтами з афазією:

1. На ранніх стадіях інсульту (негайно й до 4-х місяців), пацієнти з проблемами спілкування, повинні бути оглянуті логопедом, щоб визначити, чи їм підходить більш інтенсивне лікування, маючи метою розвиток більш широкої участі у соціальній діяльності. Воно може включати в себе широкий спектр підходів, таких як використання помічника або добровольця, члена сім’ї або партнера по спілкуванню, керованих логопедом, комп’ютерними практичними програмами, та іншими функціональними методами.

2. Логопед повинен забезпечити навчання співробітників, сім’ї, осіб, які доглядають за пацієнтом, використовувати відповідні комунікаційні стратегії для оптимізації взаємодії пацієнта з сім’єю та іншими членами мультидисциплінарної команди.

3. Логопед повинен забезпечити навчання співробітників, сім’ї, осіб, які доглядають за пацієнтом, використовувати відповідні комунікаційні стратегії для оптимізації взаємодії пацієнта з сім’єю та іншими членами мультидисциплінарної команди.

4. Пацієнти після виписки з реабілітаційного стаціонару, які продовжують мати труднощі у спілкуванні, внаслідок афазії, повинні бути забезпечені інформацією про будь-які місцеві або національні групи для людей з довгостроковою афазією, і належати до цих груп по мірі необхідності.

Апраксія мовлення – конкретне та відносно ізольоване порушення здатності планувати і здійснювати численні усні рухові завдання, що лежать в основі успішного мовлення. Вона, як правило, асоціюється з пошкодженням лівої півкулі, і, отже, вимагає ретельного відділення від афазії, а також від дизартрії.

Досить часто апраксію мовлення плутають з сенсорною афазією (нерозуміння мовлення). Пацієнт з апраксією мовлення розуміє інструкцію, але йому важко її відтворити, внаслідок того, що виконання це ряд послідовних дій, програма дій, яка є втраченою.

Логопедія в нейрореабілітації

Реабілітація – це важлива частина процесу відновлення після інсульту. Ціль реабілітаційної програми – допомогти пацієнту відновити максимально можливу незалежність. Мультидисциплінарна команда та злагоджена робота усіх її членів (лікуючий лікар, медичні сестри, фахівці фізичної реабілітації (кінезіотерапевт, ерготерапевт), логопед, психолог, а також піклувальники, сім’я та друзі пацієнта) є основою для успішного виконання поставлених цілей реабілітаційної програми.

Логопед (speech language pathologist) – це той спеціаліст, завданням якого є рання діагностика та подолання проблем з розуміння мовлення, читанням та письмом, а також мовлення в цілому. Цей фахівець може покращити мовлення чи надати інші альтернативні шляхи для комунікації.

Логопед працює з пацієнтами, котрі мають проблеми з ковтанням їжі та води, навчає подолати ці обмеження, шляхом спеціальних вправ та навичок.

ЦІЛІ РОБОТИ ЛОГОПЕДА:

1. Відновлення розуміння мовлення пацієнтів після інсульту.

2. Відновлення якості мовленнєвої продукції.

3. Підбір нових альтернативних засобів спілкування для пацієнтів з тяжкими порушенням мовлення та їх родичів.

4. Підбір корекційних методів з подолання дисфагії (порушення ковтання).

5. Навчання пацієнтів та їх родичів правильному та безпечному прийому їжі.

НАПРЯМКИ РОБОТИ:

1. Афазія.

2. Дизартрія.

3. Мовленнєва апраксія.

4. Дисфагія.